Сплав «Нижній Інгул»

Нижній Інгул — сплав на байдарках по новій і недослідженій ділянці вже добре відомої нам степової річки: від греблі Софіївського водосховища до села Михайло-Ларине, що повністю проходить територією Миколаївської області.

Ми розпочнемо подорож серед масивних гранітних скель, звичних для верхньої та середньої течії Інгулу і наших попередніх сплавів «Диким Інгулом». Але поступово, веслуючи на південь, ви помітите, як змінюється ландшафт: від південних схилів Придніпровської височини до степів Причорноморської низовини. Кристалічні породи Українського щита поступляться осадовим (білосніжним вапнякам). Долина стане значно ширшою, набуваючи трапецієподібної форми, а її плоска заплава подекуди помережана іригаційними каналами радянської доби. Схили долини тут високі та віддалені один від одного на відстань до 2,5 км. Вони густо порізані ярами та балками, де збереглася первозданна степова рослинність. Здебільшого русло тут дуже звивисте, вузьке, а подекуди розділяється на рукави та протоки.

Найголовніша особливість природи Нижнього Інгулу — Христофорівські плавні. Це справжній лабіринт з очеретів, дрібних острівців, озер та заток. Тут створено ландшафтний заказник місцевого значення площею близько 1094 га. Він слугує домівкою для багатьох видів риб, птахів (чапель, лебедів) та водолюбних тварин. Плавні нерозривно пов’язані з іменем Миколи Аркаса — видатного історика та композитора, автора опери «Катерина» та «Історії України-Русі». У Христофорівці розташовувався його маєток, а самі плавні були для нього місцем натхнення та відпочинку. Разом із іншими заповідними об’єктами, як-от РЛП «Приінгульський», плавні формують важливу екологічну мережу для збереження біорізноманіття південного степу. Це чудове місце для тихого відпочинку та спостереження за природою, що досі зберігає дух «старого» Інгулу.

Історія поселень Нижнього Інгулу — це літопис перетину різних культур: від козацьких зимівників до іноземних колоній та дворянських маєтків. Активне освоєння цих земель розпочалося у другій половині XVIII — на початку XIX століття, хоча поселення (наприклад, козаків із Балацького) існували тут і раніше. Першими постійними мешканцями були запорожці, які засновували хутори, займалися рибальством та конярством. Пізніше сюди масово переселяли державних селян, зокрема з Полтавщини. Для швидкого освоєння степу землі надавали переселенцям різних національностей:

- Болгари: у 1802 році втікачі від османського гніту заснували село Інгулка (спочатку — Мала Болгарка).
- Німці: створювали землеробські колонії, як-от Новий Данциг (нині Виноградівка, 1805 рік) та Шляхове (колишнє Ней-Карлсруе, 1867 рік).
- Євреї: в 1807 році на берегах Інгулу виникла найперша єврейська землеробська колонія в Херсонській губернії та загалом у Російській імперії. Це колишнє поселення Ефінгар, що на івриті означає «гарна ріка» (нині с. Плющівка).

Багато приінгульських сіл (зокрема Інгулка з 1822 року) мали статус військових поселень, де селяни поєднували роботу на землі зі службою в уланських полках.

Сплав Нижнім Інгулом — це чудовий спосіб поєднати активний відпочинок із дослідженням природи та минулого, яке тут відчувається у кожному повороті річки.

День 1: 02.05

Кривий Ріг – Софіївка – Володимиро-Павлівка

Збір групи у Кривому Розі на «Спаській» о 8:30. Виїжджаємо з міста через 95-й квартал та пл. Визволення на миколаївську трасу Н-11 (можемо забрати учасників по дорозі). Близько 11:30 прибуваємо до с. Софіївка. Далі — перекус (беріть із собою «тормозки»), підготовка байдарок, збір спорядження та інструктаж.

Перший день буде коротким, але насиченим на пригоди. Маршрут розпочнеться з проходження порогів, перекатів та мілин. Ми завітаємо на екскурсію до колишнього маєтку Олександра Степановича Тропіна — представника відомої родини херсонських купців, меценатів та землевласників. Тут зберігся будинок 1912 року, підсобні приміщення та старий парк зі столітніми тополями, шовковицями й кленами. Нині в садибі розташована адміністрація РЛП «Приінгульський». На ночівлю станемо на околицях села Щасливе.

Перешкоди: пороги, перекати, мілководдя з валунами.

🚣 Дистанція: 6–7 км.

День 2: 03.05

Володимиро-Павлівка – Улянівка

Підйом о 7:00. Поки готується сніданок, група збирає табір. Вихід на маршрут о 10:00.

Нижче села Щасливе річка стає надзвичайно звивистою, утворюючи різноманітні за характером меандри (вигини русла). На маршруті нам і надалі зустрічатимуться давні скелі, високі глиняні кручі, заліснені балки та стрімкі схили долини.

На ночівлю зупинимося нижче с. Улянівка — у мальовничому місці, де гармонійно поєднуються складний яружно-балковий рельєф та хвойні лісові насадження.

Перешкоди: низькі містки та гілки, можливі завали дерев.

🚣 Дистанція: 16,5 км.

День 3: 04.05

Улянівка – Ганнівка

Сьогодні за планом найдовший ходовий день: треба пройти 20,5 км. У с. Баратівка оглянемо колишню садибу князів Бараташвілі (Баратових) – палац, побудований у класичному стилі з вапняку. Сьогодні в цій будівлі розташовується школа, де функціонує краєзнавчий музей. Спробуємо його відвідати.

В с. Майорівка на нас чекає млиновий поріг протяжністю до 60 м. Далі Інгул також меандрує, утворюючи вигини русла. Неподалік с. Мала Ганнівка — ще один млиновий поріг, але він зовсім коротенький. Табір розіб’ємо на околицях Ганнівки у затишному лісі.

Перешкоди: млинові пороги, обнос низького містка.

🚣 Дистанція: 20,5 км.

День 4: 05.05

Ганнівка – Плющівка

Ранок почнеться з огляду старовинного мосту через балку Горожину. Далі наш шлях пролягає до Привільного — одного з найстаріших сіл на Інгулі, що розтягнулося вздовж правого берега на цілих 7 кілометрів. Тут річка стає повноводною, а русло розширюється до 75 метрів, що не є характерним для цієї ділянки ріки.

Головний скарб району — заказник «Привільний». Це рідкісний куточок дикого степу, де на крутосхилах можна побачити справжнє море ковили. Якщо пощастить, ми зустрінемо червонокнижні квіти: від ніжного тюльпана бузького до золотої карагани скіфської. Це ідеальне місце, щоб відчути первісну природу нижнього Приінгулля.

Південніше заказника русло знову звужується (до 11 м) і тут починається нижня течія річки, або, як ми називаємо цю ділянку, — Нижній Інгул.

Ми зупинимося на ночівлю біля Плющівки — села з унікальною історією. Саме тут у 1807 році виник Ефінгар, перша єврейська землеробська колонія в Російській імперії. Назва перекладається з івриту як «гарна ріка», і ви самі переконаєтеся в цьому, дивлячись на вечірній Інгул. Місце для колонії перші поселенці вибрали саме через близькість до чистої та повноводної на той час річки Інгул, яка розділялася тут на три рукави. Намети поставимо з видом на високі схили, засаджені сосною кримською та порізані глибокими ярами у вапнякових товщах.

🚣 Дистанція: 19 км.

День 5: 06.05

Плющівка – Піски

Після сніданку швиденько збираємо табір і вирушаємо на пішохідну екскурсію до села Шляхове (4 км в одну сторону). Це колишня німецька колонія Ней-Карлсруе, де збереглася неоготична кірха кінця XIX ст. Поселення заснували в 1867 році німці-лютерани на лівому схилі балки Злодійка — притоки Інгулу. Вони переселилися з колонії Карлсруе (нині с. Степове Миколаївського району), що на річці Березань за 120 км звідси. Там і досі стоїть розкішний католицький храм Святих Петра і Павла.

По дорозі ми також пройдемося вуличками Плющівки (Ефінгару), де залишилися історичні будівлі часів єврейської колонії — зокрема, школи 1903 та 1912 років. Спробуємо також відшукати старе єврейське кладовище з автентичними мацевами.

Далі — весла в руки і в путь! Біля Новобірзулівки Інгул повертає на південь і в’ється вузькою змійкою. Раніше в цій рівній і широкій долині річка розгалужувалася на декілька рукавів, які сьогодні, на жаль, заросли очеретом. Один з лівих рукавів у минулому підходив до самого села Піски.

На обід зупинимося десь на околицях Костянтинівки. Навпроти Пісків пройдемо гирло річки Громоклія, правої притоки Інгулу. Табір для ночівлі розіб’ємо у затишному місці неподалік Христофорівського лісового масиву, що нижче Пісків.

🚣 Дистанція: 16 км.

День 6: 07.05

Піски – Христофорівка

Перед с. Костичі Інгул розходиться на декілька вузьких рукавів, але від самого села і до початку Христофорівських плавнів річка перетворюється на одне широке русло (до 100 м) завдовжки до 5 км. На обід станемо у північній частині Христофорівки на соковитій лучній галявині. А після відпочинку почнуться справжні пригоди: спочатку обнос кам’яної переправи, а потім — проходження плавневих лабіринтів. Плавні, які називають Христофорівськими, досить великі за площею та протяжністю (до 8,5 км) і розділяються на три умовні ділянки.

Перша — північна, найбільш цікава з природної та історичної точок зору. Її довжина — 4 км. Вона утворилася на місці великого озера Балацьке, яке можна побачити тільки на картах кінця XIX — початку ХХ століття. В ті часи площа озера складала понад 191 гектар, а на його правому березі розташовувалося волосне містечко Балацьке. З роками озеро заросло, перетворившись на очеретяні хащі, а містечко стало частиною Христофорівки. Серед суцільного очеретяного масиву тут простежується основне вузеньке русло (від 10 до 2 м завширшки), яке розгалужується на ще вужчі протоки та маленькі озера. Зверху це дуже схоже на генеалогічне дерево.

В самому кінці першої ділянки проходимо мініводоспад і входимо у коротке плесо, спостерігаючи високий лівий лісистий берег. Через 250 м починається друга ділянка. Русло тут пряме, наче канал, завдовжки 1,7 км та завширшки від 6,5 до 2,5 м. Складається враження, що воно штучного походження. Праворуч — суцільна стіна з очерету й духмяної м’яти, ліворуч — соковиті луки та лісове урочище Шартівський Сад. Знову виходимо у плесо (довжина 850 м, ширина до 100 м), де нас зустрічає гарний лісовий масив. Неподалік від річки росте старий каштан, під яким стоїть столик. На цій затишній галявині ми і розіб’ємо табір.

🚣 Дистанція: 15 км.

День 7: 08.05

Днювання в Христофорівці

Сьогодні весла відпочивають на березі, але наші пригоди тривають. Шостий день експедиції ми присвячуємо «сухопутним» дослідженням, адже місцевість навколо Інгулу приховує неймовірні пласти історії. Ми маємо можливість обрати один з маршрутів для прогулянки.

Екскурсія до Христофорівки — козацького поселення, заснованого ще у 1776 році. Головна мета — Музей історії та образотворчого мистецтва (філія Баштанського краєзнавчого музею). Він розташований у приміщенні місцевої школи, яка побудована саме там, де колись височіла розкішна садиба Миколи Аркаса. Це не просто музей, а місце сили видатного історика та композитора. Окрім культурної спадщини, Христофорівка заворожує легендами про братів-засновників, чиї імена дали назву селу.

Варіант 2: Таємниці козацького некрополю та болгарський слід. Для тих, хто любить розгадувати загадки минулого, пропонуємо екскурсію до с. Інгулки. Тут ми зможемо побачити автентичне козацьке кладовище, що дихає історією віків.

Доля села надзвичайно строката: засноване у 1802 році як «Мала Болгарка», воно стало прихистком для болгар, що рятувалися від Османської імперії. Згодом їх змінили переселенці з Полтавщини та Київщини, давши селу сучасну назву на честь річки.

До речі, саме тут колись існував хутір Хрінове (він же — Богданівка), який у 1788 році згадував у своїх рапортах Михайло Кутузов. Це були землі вільних людей — сюди, під захист інгульських степів та плавнів, тікали кріпаки у пошуках кращої долі.

Біля Інгулки розташоване село Виноградівка, засноване у 1805 році як колонія німців-переселенців зі Східної Померанії (частини прусських земель на узбережжі Балтійського моря). Початкова назва поселення — Новий Данциг (Neu-Danzig), на честь міста Данциг. З 1945 року це місто входить до складу Польщі та офіційно називається Гданськ (Gdańsk).

День 8: 09.05

Христофорівка – Мар’ївка

Плавневі пригоди тривають. Зранку нам потрібно пройти третю ділянку Христофорівських плавнів довжиною 2,8 км. Русло тут дуже звивисте та вузьке. На виході з плавнів ми потрапимо на коротке плесо, яке швидко зміниться зарослим та покрученим річищем. Можливо, на цій ділянці траплятимуться затори зі старого очерету. Пряме русло почнеться тільки біля вищезгаданої Виноградівки.

Привал на відпочинок — у селі Мар’ївка. Воно було засноване у 1820–30-х роках поміщиком Петром Івановичем Папенгутом, який привіз із собою шістнадцять сімей кріпаків із села Ришки Орловської губернії. Окрім них, у селі оселилися переселенці з Курської, Полтавської та Чернігівської губерній.

За селом Інгул стає трохи ширшим (до 40 м), долина відкрита та лісиста. На ночівлю зупинимося у великому лісовому масиві — урочищі Мар’їна роща.

🚣 Дистанція: 13 км.

День 9: 10.05

Мар’ївка – Михайло-Ларіне – Кривий Ріг

За графіком збираємо табір, готуємо сніданок і стаємо на воду о 10:00. Сьогодні пройдемо 6,5 км. Фінальна точка — пляж у селі Михайло-Ларине.

Далі все за традицією: кожен екіпаж вимиває і просушує свою байдарку. Збираємо спорядження, речі та пакуємося в наші автобуси.

Приблизно о 13:00–13:30 ми виїжджаємо додому в Кривий Ріг. Дорогою зробимо зупинку на обідній перекус на заправці.

🚣 Дистанція: 6,5 км.

🚣 Загальна довжина маршруту: 111 км.

ВАРТІСТЬ: 6300 грн

сюди входить

байдарки, весла, герміки
триразове харчування
кострове обладнання
послуги інструкторів
аптечка та ремнабір
фото-відеозвіт
трансфери