Збруч — унікальна ліва притока славетного Дністра. Це річка-символ, річка-кордон, що розділяє Галичину та Поділля. Також її називають «маленькою річкою великої політики», і такою вона була з давніх часів.

У Х столітті Галичина разом зі своєю східною межею — Збручем, увійшла до складу Русі. Згідно з Кревською унією 1385 року по річці пройшов кордон, що розмежовував Польське королівство та Велике князівство Литовське. У XV–XVII століттях на Збручі побудували цілу лінію оборони від турецько-татарських набігів, про що нагадують численні загадкові руїни оборонних споруд (замків, фортець) по його берегах.

Після другого поділу Речі Посполитої у 1793 році, Збруч стає східним кордоном Габсбурзької монархії (Австро-Угорської) і західним — для Російської імперії. З 1921 року річка отримала статус кордону між «панською Польщею» і «Країною Рад», який проіснував до початку Другої світової. З 1939 року і дотепер по руслу проходить адміністративно-територіальна межа між Тернопільською та Хмельницькою областями.

Фактично весь цей час Збруч ділив Україну на Захід і Схід. Ще не так давно у свідомості багатьох місцевих річка залишалася певним релігійним, ідеологічним і психологічним кордоном між «східняками» й «западенцями», греко-католиками та православними, «підсовітчиками» й «націоналістами».

Сучасний Збруч — це не тільки про історію, культуру і ментальність, а ще й про красу місцевої природи. Всі, хто сплавлявся по цій річці, одноголосно відзначають мальовничість її берегів. Величні зелені пагорби з вертикальними виходами осадових порід — характерний збручанський пейзаж. Річка тече у глибокій каньйоноподібній долині, лівий берег якої входить до складу національного природного парку «Подільські Товтри».

На маршруті на нас чекають печери, водоспади, пороги та перекати. Збруч надзвичайно цікавий для автономних сплавів на байдарках. Тож, до зустрічі на берегах цієї легендарної річки!